14 лютого 2010 року заслуженому майстру спорту СРСР Ніні Вікторівні Пименовій виповнюється 85 років.

 

Чемпіонка СРСР 1949 року, володарка Кубку СРСР 1950 та 1951 рр. чемпіонка Європи 1950 р., двократна чемпіонка Всесвітньої Універсіади, призерка всесоюзних першостей, багаторазова чемпіонка України – гравець київського «Динамо» Ніна Пименова була на баскетбольному майданчику одним із найкращих і найавторитетніших виконавців.

 

…Вирішальною в долі молодої робітниці та вправної баскетболістки свердловського «Динамо» виявилася зустріч в роки війни з випускником Московського державного інституту фізкультури, різнобічним спортсменом Михайлом Пименовим, який прибув за направленням до Свердловська.

 

1944 року молодого спеціаліста Михайла Пименова направляють до Києва для налагодження спортивно-педагогічної роботи у щойно переведеному з Харкова до столиці України Інституті фізичної культури та спорту. І він зі своєю молодою дружиною Ніною прибуває до столиці УРСР. Так Ніна Пименова стала студенткою «першого призову» нового для Києва інституту та першою із гравців жіночої баскетбольної команди, яку збирав Володимир Олексійович Шаблінський.

 

Після закінчення Інституту фізкультури у 1949 році Ніна дістає направлення до товариства «Динамо», де на ту пору вже була сформована жіноча баскетбольна команда «Динамо» (Київ) – учасниця Першості СРСР.

 

Доля вирішила, щоб на три роки пізніше від Пименових до Києва з того таки Свердловська переїхав відомий баскетбольний тренер Міркіян (Мир) Опанасович Єгоров. Разом із ним прибула його дружина Юлія Бурдіна, яка у воєнні роки працювала на «Уралмаші» та грала в баскетбол проти Ніни Пименової.

 

Поповнений молодими й талановитими спортсменками клуб був грізною силою та цілком закономірно повів справжній бій проти провідних команд Москви та Ленінграду. Вже у пам`ятному для всіх шанувальників баскетболу 1949 році киянки завойовують золоті медалі чемпіонату СРСР.

 

1950 та 1951 року баскетболістки «Динамо» (Київ) – володарки Кубка СРСР.

 

Успіх талановитих баскетболісток не був непоміченим. Ніну Пименову, Зою Стасюк і Юлію Бурдіну, трьох кращих динамівок столиці України, запросили до збірної команди Радянського Союзу, яка готувалася до першого повоєнного жіночого чемпіонату Європи, що мав відбутися у Будапешті в 1950 р. З нього киянки Ніна Пименова, Зоя Стасюк і Юлія Бурдіна повернулися із золотими медалями чемпіонок.

 

Кількома місяцями раніше Ніна Пименова як випускниця вузу вдягала форму студентської збірної СРСР, у складі якої завоювала свій перший золотий трофей.

 

Ніна Вікторівна Пименова – заслужений майстер спорту СРСР.

 

Сьогодні любителям баскетболу важко зрозуміти, як жіночка зростом 155 см могла не лише грати у кращій команді Європи, а й вирішувати долю багатьох міжнародних зустрічей. Зі спогадів тренерів, гравців і вболівальників можна визначити, що маленька, тендітна, але швидка та прудка Ніна Пименова вирізнялася винятковою рухливістю, уміло взаємодіяла з партнерками. Досконало володіючи дриблінгом, вона безперервно змінювала позиції, довгими пасами виводила на зручні позиції партнерок, сама вміло відкривалася. Потужною зброєю були її кидки з далекої відстані. Бувало, імітуючи кидок, підіймала у повітря захисника суперника, а сама під ним безперешкодно проходила під самісінький щит.

Закінчивши досить пізно ігрову кар`єру, Ніна Пименова переключилася на тренерську роботу. Її тренерські та організаторські здібності були помічені. Кілька років Ніну Вікторівну запрошували до керівництва збірними жіночими командами УРСР.